«И сказал Ей Ангел: не бойся, Мария, ибо Ты обрела благодать у Бога; и вот, зачнешь во чреве, и родишь Сына, и наречешь Ему имя: Иисус. Он будет велик и наречется Сыном Всевышнего, и даст Ему Господь Бог престол Давида, отца Его; и будет царствовать над домом Иакова во веки, и Царству Его не будет конца». Лк. 1:30-33
Фейерверки, елки, поздравленья –
Празднует народ наш Рождество!
Но хочу сказать вам без сомненья --
Время для раздумия пришло:
Для того ль Христос пришел на землю,
Чтоб с размахом людям погулять,
Чтоб в разгаре праздного веселья
Из хлопушек радостно стрелять?!
Нет, пришел Он, чтоб спасти от ада,
Чтоб дорогу в небо показать!
Далеко искать Его не надо –
Близко к людям Божья благодать!
Царь в хлеву – кто может быть доступней?
Нет охраны строгой у Него.
Отчего ж вы медлите преступно?
Перед вами ведь Творец всего!
Наклонил Бог небо – осознайте!
Сам сошел, Младенцем в яслях стал,
Люди! Богом не пренебрегайте –
Ради вас Он лик раба принял!
Перед Ним вы станьте на колени,
Тайны сердца все открыв Ему,
Все свои тревоги и волненья,
А в ответ возьмите тишину,
И наполнитесь теплом, покоем --
Тем, что лишь Создатель может дать,
И украсит Бог вас чистотою,
Даст ей ярко в сердце засиять!
Вы придите, дорогие, к яслям –
Там лежит Вселенной Господин,
И пусть станет вам сегодня ясно:
Се – Спаситель, Святый Божий Сын!
Борисова Виктория,
Северодонецк, Украина
Приветствую вас. Мне 44года. В январе 2003 г покаялась в церкви ЕХБ "Путь спасения" г Северодонецка. В августе приняла крещение. Несу служение директора воскресной школы и служение с подростками. Замужем. Трое детей: Никита - 19 лет, Маша - 16 лет, Тимофей - 5 лет. e-mail автора:Valerika_2010@mail.ru
Прочитано 4770 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
